Утопает Россия сегодня в грехах-
Спиваются люди на наших глазах
Торгаши коварно расставили сети-
Спиваются семьи,спиваются дети.
С первой звездою, с первым рассветом
Могильные плиты вам расскажут об этом….
Сегодня курящая,пьющая мать
Малышей- крепышей не может рожать…
В нашем технически грамотном веке
У таких матерей дети-калеки.
В сердце тоска,несказанная боль
Их разум туманит злой алкоголь-
Нет у них воли, нет у них силы…
У них рождаются дети-дебилы.
Вершатся разборки, убийства,измены.
Дельцы открывают ночные гаремы…
Муж изменяет в притонах жене,
Она изменяет мужу вдойне…
Всюду коварство,всюду разврат-
В брата может выстрелить брат…..
За деньги льётся невинная кровь,
Унижена чистя наша любовь!
Люди святые!Бейте тревогу…
Будте надёжной опорою Богу!
Спешите звоните в колокола-
В Россию беда большая пришла!!
Бейте,люди, сильнее в набат-
Спасите ещё не рождённых ребят!!!
Сегодня весь мир поклоняется Богу.
Россияне! Ищите к нему в своей жизни дорогу!!1
Василий Примак,
г.Орехово-Зуево
Пишу стихи во славу Господа - Бога,о Родине,о природе,о людях
хороших,о защитниках отечества,о любви.
Прочитано 4174 раза. Голосов 2. Средняя оценка: 4
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
